ПЕЧЕНИЙ Андрій Йосипович

 

 Печений Андрій Йосипович, народився 28 серпня 1915 році в селі Парчаківка в сім`ї селянина.

В 1925 р.  десятилітнім пішов у школу Закінчив 4 класи, пропустив рік: пас овець. В 1932 р. закінчив 6 класів.

В 1937р. призваний до лав Радянської Армії.  В 1939р. демобілізувався, робив у воєнізованій охороні, охороняв ув’язнених. Був на обліку у Свердловськом військкоматі. В 1941 р. у жовтні був демобілізований на війну, потрапив до  64 стрілкової бригади.

У грудні 1941 р. вступив у бій під Москвою на Волоколамському напрямку. Місто звільнили 18 грудня. 19 грудня під станицею Іванівка на Московській залізниці поранений у ліву руку, направили в госпіталь.

У червні 1942 р. потрапив до оточення і був поранений, і знову в ліву руку. З оточення  вийшли в Білорусії. Був поранений втретє в праву руку, кульове поранення. Знову шпиталь, Ленінський район, Сталінградської обл. Ще три тижні відпочив і був направлений в 246 запасний полк. Найближчим часом полк переселився в Ізюм. Звідти відправили в 170 полк, який розташовувався на станції в Харківській обл. Звільнили Україну 2 травня 1944 р. 10 травня в запеклих боях ми втратили звання артполку. Нас підмінила друга ударна армія. Потім нас вивели. Був приголомшений (частково) хвилею власної гармати. Будучи командиром гвардії передав навідникові установку. 1 травня ми були в Берліні.

Хотів відновити групу інваліда, як нам говорили, якщо на війні одержали 3 легких поранення - це вже інвалід. Ходив у поліклініку з документами, а там не ухвалюють, усе відправляють до нових лікарів. Уважаюся ветераном ВОВ і праці. Є документи й медалі « За відвагу», «Орден Слави III ступеня», медаль « За оборону Сталінграда», медаль « За звільнення Варшави», медаль «За взяття Берліну», «Орден Вітчизняної війни II степеня», медаль ветерана праці. Нема тільки грошей купити вугілля, навіть при 75% пільг. Голова не варить, руки не роблять, вуха не чують, очі застилає плівка. Все життя за два дні не розкажеш!

За чотири роки війни, не враховуючи шпиталів, кров'ю була залита земля. В нас були тільки плащ - палатка та фуфайка, кирзові чоботи, взимку - валянки і дві пари портянок. Сушили все своє добро на вогнищі. Ноги взимку обморожували, восени грузли по коліна в багнюці. Голодували, але терпіли, чекали, боролись за перемогу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            

 

 

 

 

 

Помер 28.09.2006 року, похований в с. Привілля.