Марко

Васильович

Козаренко

      Відгуркотіли роки революцій, світової і громадянської війн. Повернулися селяни до найдорожчого для них - рідної землі. Треба було відроджувати розорене господарство, будувати нове життя. Взялися за це з натхненням, бо вже дуже скучили руки по плугу, земля їх чекала.

      Марка Васильовича Козаренка знали в селі Привілля всі - від старого до малого. Тут він народився в 1902 році, тут ріс і виховувався, Коли в 1930 році хлібороби-привільці організували сільськогосподарчу артіль, одним з перших до неї записався М.В.Козаренко. Пройшов курси трактористів і став у 1932 році бригадиром тракторної бригади Артемівської МТС, яка обслуговувала привільський колгосп імені Сталіна.

      Бригадою керував уміло, допомагав трактористам не тільки порадами, а й ділом. Часто його бачили на переораному полі, коли він заміряв глибину оранки. Бригадир був вимогливий до підлеглих, уважно перевіряв, чи не залишили огріхів у роботі.

      В 1936 році на полях артілі працювали вже десятки тракторів, комбайнів та інших машин. В той же рік колгосп імені Сталіна отримав рекордний по всій Донецькій області урожай - 43 центнери озимої пшениці з гектару. Перед війною колгосп було нагороджено Орденом Леніна.

     В роки Великої Вітчизняної війни М.В.Козаренко пройшов важкий бойовий шлях. Він воював під Москвою, звільняв Україну, приймав участь в боях за Бухарест, Будапешт, Відень. А в 1945 році, повернувшись додому, побачив на місці рідної МТС попіл та руїни.

     Довго відпочивати після демобілізації не було часу. Країні потрібно було все більше хліба, інших сільськогосподарчих продуктів. Як і до війни, Марк Васильович прийняв бригаду МТС і почав працювати.

     Багато механізаторів не повернулося з фронту, треба було навчати молодь. За зиму М.В.Козаренко підготував 30 відмінно знаючих свою справу механізаторів. «Трактористів підібрав я гарних, - розповідав він пізніше на сторінках «Артемівського робочого». - Не хлопці - орли! Взяти, наприклад, Олексія Болгаря. За високу якість роботи на колгоспних ланах і забезпечення високого врожаю нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору. Олексій Бережний, Іван Пасічник, Федір Онопченко, Олексій Ковпак та інші виробляють по півтори норми».

     В 1947 році бригада Козаренка разом із колгоспниками дала зобов'язання виростити врожай озимих по 22 центнери з гектару на площі 147 гектарів. І це зобов'язання було виконано.

     У травні 1948 року Указам Президії Верховної Ради СРСР за отримані високі урожаї озимої пшениці - по 22,3 центнери з гектару на площі 150 гектарів - бригадиру тракторної бригади Артемівської МТС Козаренку Марку Васильовичу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот». [ Додаток 1]      

     Помер Марк Васильович у 1987 році. Похований на місцевому цвинтарі села Міньківка по вулиці Залісній.